Бунчуковий, -а, -е. 1) Относящійся къ бунчуку.
2) — товариш. Почетное званіе, которымъ сначала украинскіе гетманы награждали сыновей генеральной старшини и полковниковъ, а позже, съ половины XVIII в., это званіе стали получать, при выходѣ въ отставку, полковники и чины полковой старшини. б. товариші сопровождали гетмана въ походѣ, находясь під його бунчуком. Иногда сокращенно, безъ существительнаго: Бувають військові, значкові, і сотники, і бунчукові.
Віштяк, -ка, м. Прозваніе подольскаго крестьянина ближе къ Каменцу за то, что, погоняя лошадей, кричать: віштя!
Жа́лка, -ки, ж. = жатка.
Затирли́кати, -рли́чу, -чеш, гл. Запиликать. Музика що затирликав, то й пролите.
Колядний, -а, -е. Относящійся къ рождественскимъ святкамъ. На колядному попелі поставила горщик.
Кроватонька, -ки и кро́ваточка, -ки, ж. Ум. отъ кровать.
Остовпіти, -пію, -єш, гл. Остолбенѣть. Як побачив вовка, так і остовпів.
Праведник, -ка, м. Праведникъ. Бог любить праведника, а чорт ябедника. Господь його між праведники прийме.
Свекор, -кра, м. Свекоръ. Збірається, як свекор пелюшок прать. Ум. свекорко, свекронько.
Споглядати, -да́ю, -єш, сов. в. споглянути, -ну, -неш, гл. Взглядывать, взглянуть. Ой вийду я на гірку та спогляну на зірку. Та на свого цюру споглядає. А спогляньте, скільки ззаду козацьких прапорів.
