Вимін, -ну, м. и виміна, -ни, ж. Обмѣнъ.
Відмазувати, -зую, -єш, сов. в. відмазати, -жу, -жеш, гл. 1) Отлѣпливать, отлѣпить замазку. На весні вічка у бджіл відмазують. 2) Смачивать, смочить шліхтою основу (у ткачей).
Відсилати, -лаю, -єш, сов. в. відіслати, -шлю, -шлеш, гл. Отсылать, отослать, посылать, послать. Козак до дівчини дрібні листи пише, відсилає до дівчини буйними вітрами. Відсилають у солому спати. Да взяв Бог тую жінку, шо з цвіту, да одіслав на небо.
Доне́ць, -нця́, м. Донской козакъ. Ум. до́нчик, до́нчичок. Молодая удова двох дончиків любила. Став дончичок розмовлять.
Консоляція, -ції, ж. Угощеніе. Обіцяв о. Яким кого не кого (з консисторських) повести на «консоляцію», се б то... на могорич.
Латкувати, -ку́ю, -єш, гл. = латувати.
Наверті́ти Cм. навірчувати.
Освятити, -ся. Cм. освячати, -ся.
Рідний, -а, -е. 1) Родной; родимый. Нема в світі правди — тільки рідна мати. Товаришу, рідний брате, виклич дівчиноньку з хати.
2) — край. Родина. Треба ратувать рідний край. Ум. рідненький, ріднесенький. Як мати рідненька, то й сорочка біленька.
Харцизяка, -ки, м. Ув. отъ харциз. Возьміть його, харцизяку — він уб'є мене.
