Вилиці, -ць, ж. мн. 1) = вила 2. Также какъ часть мотовила. 2) Въ куркѣ кремневого ружья пластинки, въ которыя вставляется кремень. 3) Въ ножницахъ — часть отъ винта до острыхъ концовъ. 4) Часть цѣпа. Cм. вуголов. 5) Боковая сторона морды четвероногаго животнаго. У тих волів під вилицями, коло щелепів були такі нарости. 6) Затылокъ рыбы.
Дри́слявка, -ки, ж. = дрислівка 2.
Дрочи́ти, -чу́, -чиш, гл. Дразнить, сердить, раздражать. Бога не гніви, а чорта не дрочи. Пусти мене, мати, я й не забаруся, тільки хлопців подрочу та й назад вернуся.
Жовні́рський, -а, -е. Солдатскій. Нікому доглянути жовнірської смерти.
Ми́зкати, -каю, -єш, гл. Объ одеждѣ: занашивать, затаскивать, употреблять безъ береженія, истрепывать. Мизкай, мизкай одежу! — все мене мати було лають. — Тобі що ні дай, то ти зараз замизкаєш. Хоч і платок новий даси, — зараз і змизкаєш.
Ошалений, -а, -е. Ошалѣлый, шальной.
Побрязкач, -ча, м. = побренькач. Аби були побрязкачі, то будуть і послухачі.
Покатати, -та́ю, -єш, гл.
1) Покатать, повозить.
2) Быстро поѣхать. Гервасій покатав льодом, тільки паламар поньокує.
Сокотуха, -хи, ж.
1) Эпитетъ курицы.
2) Трещетка, болтунья.
Стадарь, -ря, м. Пастухъ лошадей. Cм. стадник.
