Гаталай меж., выражающее галопированіе лошади.
Грунті́вка, ж. Усадьба. Вона хоча й сирота, а грунтівка і хата своя і поля день п'ять.
Ключка, -ки, ж.
1) Крюкъ.
2) Деревянный крюкъ, употребляемый для подвѣшиванія чего-либо, напр., дѣтской люльки, ведра (двѣ ключки висятъ на веревкахъ на каждомъ концѣ коромысла) и пр.
3) Деревянный крюкъ въ видѣ остраго угла, съ длинной рукоятію, употребляемый для вытаскиванія чего-либо, напр., ключкою смичуть сіно з стогу; а рыболовы галицкаго Покутья ключкою вытаскиваютъ изъ воды поставленные для ловли рыбы вентері, верші.
4) = кілок 4. На ключку почепила рушник.
5) Крючекъ для вязанія рукавицъ изъ шерсти.
6) Крючекъ для протягиванія нитей сквозь начиння и блят (у ткачей).
7) Родъ деревяннаго крючка у колесника, которымъ прихватывается ступица съ одной стороны и сверху, когда въ ней пробиваютъ отверстія для спицъ.
8) У гребенщика: деревянный крючекъ съ подвязанною веревочкою подножкою или педалью для прижиманія палки съ нарѣзками, придерживающей при работѣ пластинку рога.
9) Петля, образованная ниткою, снуркомъ, веревкой. 23.
10) Ростокъ. ключки пускати. Проростать (о сѣмени).
11) Переносно. Хитрость, зацѣпка; придирка. ключки собі шукати. Искать предлога. ключку закинути. Намекнуть.
12) Родъ дѣтской игры. Ум. ключечка.
Напі́й, -по́ю, м. Напитокъ. Ой куме мій молодий, то ваш напій дорогий. Я го буду тим вітати, тим напоєм частувати.
Небувалий, -а, -е. 1) Небывалый.
2) Малоопытный, не знающій людей. Посилає козака молодого, небувалого.
Неприрожденний, -а, -е. Не врожденный, пріобрѣтенный. Неприрожденна відьма.
Орця стати. Противиться, оказывать сопротивленіе.
Росторопати, -наю, -єш, гл. Понять.
Скелистий, -а, -е. Скалистый. (Будинки) стояли на високому скелистому шпилі.
Цурати, -раю, -єш, цуратися, -раюся, -єшся, гл. Чуждаться кого, удаляться отъ кого. Не цурай мене, серце. Як здоров чоловік, то всяк його кохає, а при лихій годині і рід його цурає. Хоч і надів жупан, все не цурайся свитки. Цурався сіряка, а тепер і онучі радий.
