Любо́в, -ви, ж. Любовь. Любови Божої не маєте в собі. Де любов, там сам Бог пробуває. Не завидуй багатому: багатий не має ні приязні, ні любови, — він все те наймає. Ой Боже, Боже, що тая любов може! до любови. По любви. Хоч у одній льолі, аби до любови. бути до любови. Вызывать любовь, нравиться; быть пріятнымъ. А ні до любови, а ні до життя. Щоб біле личко, а чорнії брови, — то ж козакові дівка до любови. Тільки ж мені до любови що чорнії брови. Ум. любовка. Хоч у одній льольці, аби до любовці.
Одинюсінький, -а, -е. Единственный, совершенно одинъ. Один одинюсінький був син — і того узяли.
Підпасич, -ча, м. Помощникъ пастуха.
Подовжити, -жу, -жи́ш, гл. Удлинить.
Садочок, -чка, м. Ум. отъ сад.
Углитнути, -ну, -неш, гл. Укусить, ущипнуть клювомъ. Гусак як углитне за ногу.
Уста и вуста, уст и вуст, с. мн. Губы, уста. Утри мої смажнії уста, а сахарнії і сам утру. Сей народ устами мене шанує. у ко́го в руках, у того й в устах. При потчиваніи гостя напиткомь отвѣтъ гостя хозяину, означающій желаніе, чтобы хозяинъ выпилъ первый. і крихти в устах не було́. Ничего не ѣлъ. А я нині і кришечки хліба в устах не мав. золоті у тебе уста. Какъ ты хорошо, красиво говорить. з уст ні пари. Молчитъ, но говоритъ ни слова. Вона все ходить, з уст ні пари. Ум. устонока(ки́), устка, усточка(ки). З чистих усток 'но словенько. Шкода ж моїх красних усток.
Фірчак, -ка, м. = цвіркун.
Цубом нар. — стати. Окостенѣть (отъ холода). Руки цубом стануть на річці.
Шкарда, -ди, ж. Родъ дѣтской игры, то же, что и шкопирть.
