Дої́ти, -дою, -їш, гл. Доить. Дівка пішла корови доїти. Тоді іде Петрусичок, як доють овечки. Дій ті корови, що од батька нагнала.
Завдру́ге нар. = вдруге. А він його завдруге як заціде у вухо!
Йолом, -ма, м. Смушковая высокая шапка съ закругленнымъ верхомъ.
Мисю́рка, -ки, ж. Шлемъ, желѣзная шапка съ кольчатою сѣткою, которая накладывалась на лицо, шею и плечи. Усі в панцерах і мисюрках, з шаблями й келепами.
Мокря́вий, -а, -е. Влажный, сырой. Земля мокрява, ще не висохла.
Нівроку нар. Не сглазить бы. Бач як поправивсь, нівроку йому.
Похват, -ту, м. Въ выраж.: на похваті. Подъ рукой. Що є в хаті на похваті? — Клямка. Та держить нагаєчку на похваті.
Стугавіти, -вію, -єш, гл. = стужавіти. Боли б сонце, то стугавіла б земля швидко, а то мокрячина.
Хорувати, -рую, -єш, гл. Болѣть. Дай, Боже, жартувати, аби не хорувати. Ніякою хоробою не будеш хорувати.
Чинбариха, -хи, ж. Жена кожевника.
