Вила, вил, с. мн. 1) Вилы (земледѣльческій инструментъ). Приткнув, як ужа вилами. А Кавель узяв та й заколов вильми Авеля. се ще вилами писано. Еще очень мало вѣроятности, чтобы это совершилось. говіти на вилах. Говѣть на шестой недѣлѣ поста. Коли говітимеш? — На вилах. (На шостому тиждні, бо вже виляла-виляла, та далі нікуди, бо на останньому і ніколи, і служба довга). 2) Развилье, разсохи — отдѣльно или какъ часть различныхъ снарядовъ, напр. сак имѣетъ вила, на которыхъ виситъ сѣть. 3) Уголъ, образуемый пересѣченіемъ двухъ рѣкъ, дорогъ и пр. Ум. ви́лка, вилочки. На Юрія сіна кинь, та й вилка закинь.
Зави́дько, -ка, м. = завидник. Завидько з заздрости нудився.
Заву́злити, -лю, -лиш, гл. Завязать узломъ. Натяг вірьовку і став зав'язувати. Не вспів він удруге завузлити, як просунулась рука.
Закруто́си, -сів, м. мн. Лабиринты, запутанныя улицы, переулки. Виходив усі закрутоси у місті.
Земля́нка, -ки, ж. 1) Землянка. Вириєм землянку, виведем сяку-таку оселю та й будем жить. 2) Въ пѣсняхъ иносказательно: могила. 3) Картофель (возлѣ Бучача въ Галиціи). Ум. земля́ночка. Узяв собі паняночку, у чистім полі земляночку.
Нака́шничок, -чка, м. Небольшой ухватъ, которымъ вынимается кашничок (Cм.).
На́падка, -ки, ж. Рыболовный снарядъ, родъ сака.
Поминальник, -ка, м. Синодикъ.
Рострушуватися, -шуюся, -єшся, сов. в. роструси́тися, -шуся, -сишся, гл. Раструшиваться, раструситься, разсыпаться. Жовтенький пісочок, рострусися.
Утверджуватися, -джуюся, -єшся, сов. в. утвердитися, -джуся, -дишся, гл. Утверждаться, утвердиться, укрѣпиться. Словом, помислом Господнім небо утвердилось.
