Бідкувати, -ку́ю, -єш, гл. Печаловаться о комъ, о чемъ. А той щедрий та роскішний все храми мурує, та отечество так любить, так за ним бідкує. Шевч. ІІ. 12. Ой не плач же, любко люба, та не бідкуй, бідко. Шух. І. 199.

Ганьбливий, -а, -е. 1) = ганебний. 2) Стыдливый. Угор.

Граба́рство, -ва, с. Занятіе земляными работами.

Жак, -ку и -ка, м. 1) Расхищеніе, грабежъ, расхватъ. На жак кидати. 2) Работа всѣмъ обществомъ при условіи, что каждый получаетъ добываемаго продукта (напр. сѣна при косьбѣ общественнаго сѣнокоса) столько, сколько за одинаковое для каждаго время успѣетъ добыть. Косять, було, так: от як поспіє трава.... осавула.... з вечора того дня, що мається буть косовиця, дає повістку.... Тоді вже годі висипаться.... Инчий летить чуть світ на громадський жак.... Кожний норовив так справить косу як бритву, щоб не треба було вже завтра клепать, бо там так: одвихнись на саму малу годину, вже й програв, звичайно, як на жаку. Драг. 243. 3) Школьникъ, бурсакъ. К. ПС. 70. А такъ какъ школьники въ то же время и пѣли въ церковномъ хорѣ, то отсюда у лемковъ жак — церковный пѣвчій. Вх. Лем. 413. Отсюда-же и выраженіе: битий жак — бывалый человѣкъ, тертый калачъ. О, то битий жак! Ном. № 5701. Продасть і викупить і гроші пощитає (битий жак). Ном. № 13740. 4) Рыболовный снарядъ, разновидность ятіра. Жак на обручах, крил сажень два, три п'яла на крило. — Жак-полежак: положить (його рибалка), а сам і ляже спать, а за сіткою вже не буде спать. Черн. Губ. Вѣд. 1853, № 9, стр. 62. 5) Насѣкомое = бомок. Вх. Пч. І. 7.  

Замерзляки́, -ків, м. мн. Ледяныя сосульки на вѣтвяхъ деревьевъ. Вх. Лем. 416.

Зітха́ти, -ха́ю, -єш, сов. в. зітхнути, -хну, -не́ш, гл. 1) Вздыхать, вздохнуть. Зітхнув тяжко я до Бога. Чуб. № 1088. 2) — духа. Испустить духъ. Се промовивши, зітхнув духа. Єв. Л. XXIII. 46.

Поганитися, -нюся, -нишся, гл. Пачкаться, оскверняться. Давай наввипередки: хто кого випереде, то того й буде паня, — Я не хочу з тобою поганитися, — лучче хай побіжить мій синок. Грин. І. 218.

Сержина, -ни, ж. = жоржина. Мил. 168.

Хабальний, -а, -е. Кокетливый; любодѣйный. Желех.

Чоловічий, -а, -е. 1) Человѣческій, человѣчій. Ном. заг. № 482. Хиба твій вік такий, як чоловічий. К. Іов. 22. 2) Мужской, мужескій, принадлежащій, свойственный женатому мужчинѣ. Ой нате вам, парубочки, парубоцтво моє, а я вже пійду в чоловічу раду. Мет. 230. Чоловічі голови без шапок чорніли, наче недавно пооране поле. Левиц. І. 14. Це молитва чоловіча, бо її читають, як поміра чоловік, а як жінка, то читається в їх друга. Драг. 37.