Бованячити, -чу, -чиш, гл. = бованіти. Дивлюсь — щось бованячить під селом.
Велико нар. Очень; сильно: много. На свого сина великі) сердився. Инший велико знає, а в мене пам'яти не має. Велико розумна.... велико здібна. Ум. величко.
Єгня́и пр.. Cм. ягня и пр.
Заґрундзьо́вувати, -вую, -єш, сов. в. заґрундзюва́ти, -дзюю, -єш, гл. Завязывать, завязать узломъ такъ, что трудно развязать.
Зілля́ти, -ллю, -ллєш, гл. = злити.
Каптурчик, -ка, м. Ум. отъ каптур.
Незчисленний, -а, -е. Безчисленный. Оттоді то Черевань доскочив собі незчисленного скарбу.
Понастачати, -ча́ю, -єш, гл. Доставить, приготовить (во множествѣ).
Пускатися, -каюся, -єшся, сов. в. пуститися, -щуся, -стишся, гл.
1) Пускаться, пуститься. Мідяні човна, золоті весла. Ой пустимо ж ся на тихий Дунай. Пустимось кіньми, як дрібен дощик. Два роки в речі не пускався. Не трать, куме, сили, пускайсь на дно.
2) Расти, вырасти. Червона рожа зацвіла; і треба ж, на біду, — край неї хміль пустився.
3) Только сов. в. Начать, стать; начаться. Пустився я йти, коли дощ. А тут уже й дітки пустилися. Породила Мотря за три роки трьох синів.
4) — на що. Итти, пойти, рѣшиться на что. Я не вірю, щоб Христя на таке пустилася.
5) — чого. Выпускать, выпустить изъ рукъ. Як припала до кухля, неначе її уста до його прикипіли, та поти всього не випила, — не пустилася. пуститися берега. Забросить все, ни о чемъ не заботиться, опуститься. Чи можно ж із таким чоловіком зорудувати? Пустився берега зовсім. А я теж пустилась берега. Де було перш чисто, — тепер сміття по коліна.
6) духу пускається хто. Испускаетъ духъ, умираетъ. Коні біжать, духу пускаються, а він все свариться: чого помалу їдеш?
Халепа, -пи, ж. 1) Бѣда, несчастіе, несчастный случай. Ми вам такої халепи натворили, що боїмося, щоб ви нас не потрусили. Тепер не можна і втікати, щоб халепи од них не було. Жолніри дали звістку, яка халепа спіткала патера. Нехай йому халепа. Ну его къ чорту! Пху! нехай на вас халепа! 2) Непогода. Отто яка халепа на дворі, і носа з хати не вистромиш.
