Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

наговорити

Наговори́ти, -ся. Cм. наговорювати, -ся.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 477.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАГОВОРИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАГОВОРИТИ"
Болонкарь, -ря, м. = скляр.
Варійник, -ка, м. = варінник. Вх. Зн. 5.
Женихли́вий, -а, -е. Любящій ухаживать за женщинами. Гол. II. 254.
Жура́влик, -ка́, м. Ум. отъ журавель.
Здекуці́йник, -ка, м. Экзекуторъ, исполнитель судебнаго приговора. Галиц. Желех.
Зрубина, -ни, ж. Одна пластина въ колодезномъ срубѣ. Харьк. у.
Польовина, -ни, ж. Поляна, небольшое полевое пространство. Невеличка польовина, да густі копиці. Чуб. V. 669.
Поперетовкувати, -кую, -єш, гл. Тоже, что и перетовкти, но во множествѣ.
Попит, -ту, м. Спросъ. Він було сам без загаду своє діло справляє; а без попиту ніде тобі в світі і на малий час не одгодиться. Васильк. у.
Словутиця, -ці, м. = славута. О, мій Словутицю преславний. Шевч. 644.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова НАГОВОРИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.