Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

наголоватки

Наголо́ватки, -ток, ж. мн. Раст. 1) Cirsium arvense Scop. 2) Jurinaea cyanoides Dec. ЗЮЗО. І. 118, 125.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 477.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАГОЛОВАТКИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАГОЛОВАТКИ"
Блішка, -ки, ж. Ум. отъ блоха.
Волати, -лаю, -єш, гл. Взывать; громко кричать. Котл. Н. П. До Бога серцем жалосне волають. Гол. І. 34. Піду в край пустий, де й плуг не оре, і буду волати: горе мені, горе. Чуб.
Волокнуватіти, -тію, -єш, гл. Дѣлаться волокнистымъ. Аф. 320.
Дамни́ця, -ці, ж. Шашечница. Павл. 33.
Єльце́, -ця́, с. = вильце. Ум. є́́лечко. І де ж наше єлечко, що в п'ятницю вили? Мет. 210.
Зати́рити Cм. затирювати.
Мудро́та, -ти, ж. = мудрощі 2. Федьк.
ОбсохтиCм. обсихати.
Орандарство, -ва, с. = орендарство.
Повхатий, -а, -е. = волохатий. Волосистый. Вх. Лем. 457.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова НАГОЛОВАТКИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.