Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

морити

Мори́ти, -рю́, -риш, гл. Морить. Бо-знає, коли будуть бити, а тим часом голодом морять. Ном.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 445.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МОРИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МОРИТИ"
Грю́княва, -ви, ж. Стукотня. Бісова стукнява та грюкнява. Харьк. у.
Замовля́ння, -ня, с. Заговариваніе, заговоръ. Ном. стр. II.
Знабочитися, -чуся, -чишся, гл. Искривиться. Чоботи знабочились. Мнж. 181.
Немірний, -а, -е. Непомѣрный, не въ міру.
Неньо, -ня, м. Отецъ, батюшка. Галиц. Желех.
Одігати, -ся, -гаю, -ся, -єш, -ся, гл. = одягати, -ся. Одігаться стала. Сим. 230.
Омервитися, -жуся, -зишся, гл. Сдѣлаться мерзкимъ. Шевч.
Папортиняк, -ка, м. Порода насѣкомаго, живущаго на папоротникѣ. Вх. Лем. 446.
Пекарь, -ря, м. Пекарь, булочникъ.
Потрухлий, -а, -е. Сгнившій (о деревѣ).
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МОРИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.