Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

менувати

Менува́ти, -ную, -єш, гл. Именовать.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 417.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МЕНУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МЕНУВАТИ"
Глупак, -ка, м. = дурень. Харьк. у. Желех.
Де́ржанце, -ця, с. Ручка у ложки и т. п. Уже Катруся ізломила у своїй ложечці держанце.
Ми́тьма нар. = митусь. Вх. Зн. 36.
Муркоти́ло, -ла, м. = муркотій. Желех.
Надно́сити, -но́шу, -сиш, сов. в. наднести́, -су́, -се́ш, гл. Подносить, поднести, приносить, принести.
Передавити, -влю́, -виш, гл. Передавить.
Перекликатися, -каюся, -єшся, гл. Перекликаться. Сичі в гаю перекликались. Шевч. 26.
Позалякуватися, -куємося, -єтеся, гл. Напугаться (о многихъ). Так ся позалякували, що навіть єден на другого і не подивиться. Чуб. II. 635.
Продання с. Продажа.
Суходревник, -ка, м. Раст. Lonicera xylosteum. Вх. Лем. 471.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МЕНУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.