Зіха́ти, -ха́ю, -єш, сов. в. зіхнути, -хну, -не́ш, гл. 1) Разѣвать, разинуть (ротъ). Своє ззів, та й на моє зіхаєш. 2) Зѣвать, зѣвнуть. Лежить та зіхає на все горло. Вилазе відтіля (з труни) мертвець: зігнув, потягся і подався на слободу. 3) Испускать, испустить духъ (объ умирающемъ). Як лежала я хвора дуже, то діти все ждали: ось зіхне! ось зіхне мати.
Зустрічний, -а, -е. Встрѣчный. А зустрічний каже: як же ми розійдемось, коли місточок узенький?
Крамок, мку, м. Ум. отъ крам.
Марномо́вець, -вця, м. Пустословъ.
Побідніти, -ні́ю, -єш, гл. Обѣднѣть (о многихъ). За ці годи дуже люде побідніли.
Попровадити, -джу, -диш, гл. Потащить, понести, повезти. І попровадили тих братів на Сібір.
Проламати Cм. проламувати.
Тирвовий, -а, -е. Относящійся къ тирву.
Умаляти, -ляю, -єш, сов. в. умалити, -лю, -лиш, гл. Умалять, умалить, уменьшать, уменьшить, сокращать, сократить. От тобі наука: не ходи на двір без дрюка, — свиня звалить і віка умалить. Чи я її по личеньку вдарив, чи я її здоров'я умалив?
Хлопко, -ка, м. Мальчикъ, юноша. Десь узявся хлопко, а хлопко маленький, під ним кониченько, коник вороненький. Ой запрягай, хлопку, коня вороного, да поїдем вінчаться до попа чужого.
