Добігати, -га́ю, -єш, сов. в. добігти, -біжу́, -жи́ш, гл. Добѣгать, добѣжать. Швидкий сам добіжить, а смирного Бог донесе. 2) Добігти чого́. Пріобрѣсти что, добыть что; о болѣзни: захватить. Мабуть чи не сухоти добігла й кров'ю стала хряпати.
Забильня́к, -ка́, м. 1) Лишній волъ у чумаковъ. 2) Лишній человѣкъ.
Запові́трити, -рю, -риш, гл. 1) Заразить (воздухъ). 2) Завонять.
Захлюстатыся, -таюся, -єшся, гл. = захлюпатися. Забрызькався, захлюпався.
Підточини, -чин, ж. мн. Самое мелкое зерно, просѣявшееся сквозь решето.
Податливий, -а, -е. Податливый. Дуб податливіший рубати, ніж грушина.
Попідтрушувати, -шую, -єш, гл. То-же, что и підтрусити, но во множествѣ.
Скорняти, -няю, -єш, гл. Разбудить. Скорнєй єго. Ліпше грати тихо, тихо, аби братів не скорняти.
2) Согнать.
Турчитися, -чуся, -чишся, гл. Отуречиваться, обращаться въ турка, усваивать турецкій языкъ, нравы, обычаи.
Угноїти Cм. угноювати.
