Випаскудити, -джу, -диш, гл. Изгадить, загадить.
Гайдарик, -ка, м. Ум. отъ гайдарь.
Гуня́ти, -ня́ю, -єш, гл. = Гугнявіти.
Мі́сто I, -та, с. 1) Мѣсто. 2) Базаръ, торговая площадь, рынокъ. Ой піду я, мамо, на місто та куплю я, мамо, намисто. 3) Городъ. Багато сіл, багато міст на Україні минули бурлаки. Пі до села, ні до міста. Пані тим часом село продала та переїхала у місто жити. Ум. містечко, містонько. Іди тепер, матінко, од мене, — нема в мене містонька для тебе. А дівочкам усе волечка: за юпочку да на улочку, за намистечко да на містечко.
Полом'яний, -а́, -е́ Пламенный. Полом'яне я духом бачу море.
Посаджати, -джа́ю, -єш, гл. Посадить, разсадить. Просимо до столу у свою господоньку, посаджаєм на ослононьку. Хліба напекла такого молодого, що як посаджала, а він увесь і ссівся в печі.
Сирник, -ка, м. Сырникъ, творожникъ.
Стравне, -но́го, с. Кормовыя деньги.
Тикати, -каю (-чу), -єш (-чеш), гл.
1) Тыкать, втыкать.
2) Давать, показывать (кукишъ). Вона йому дулі тиче.
3) Говорить «ты». Не тикай, бо мене царь ґудзиками обтикав. То це він на батька тикав?
Шкірка, -ки, ж. Ум. отъ шкіра.
