Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

лопітливий

Лопітли́вий, -а, -е. Плохо, неразборчиво говорящій. Шух. І. 33.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 377.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛОПІТЛИВИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛОПІТЛИВИЙ"
Блякати, -каю, -єш, гл. Болтать, врать, сплетничать. Мнж. 176. Cм. блявкати.
Братієчко, -ка, м. Ум. отъ братій.
Зга́цькати, -каю, -єш, гл. — ко́ні. Изморить лошадей, гнавши ихъ. Вх. Лем. 418.
Макови́нець, -нця, м. = маковина 2. Вх. Лем. 433.
Обавити, -влю, -виш, гл. = вибавити. Я тобі воші обавила. Борз. у.
Облаяти, -лаю, -єш, гл. Разругать.
Оденути, -ну, -не́ш, гл. Одѣть. К. (Желех.).
Перешкрябнути, -ну́, -не́ш, гл. Перецарапнуть.
Підстирити, -рю, -риш, гл. підсти́рила й мене стира! Дернула и меня нелегкая.
Полетіти, -лечу́, -ти́ш, гл. Полетѣть. Полетів голуб та й сів у житі. Мет. 107.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЛОПІТЛИВИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.