Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

локшити

Локши́ти, -шу́, -ши́ш, гл. 1) Рѣзать на мелкіе куски. 2) Бить; рубить. Так в гніві сильно їх локшив. Котл. Ен. VI. 32. Як назбігалось людей!.. Хто з сокирою, хто з ціпком, хто з вилами, а жінки з кочергами, — давай локшити того вовка. Чуб. II. 117.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 375.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛОКШИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛОКШИТИ"
Бодня, -ні, ж. Кадка или родъ улья съ крышкой и замкомъ. Мет. 213. Шух. І. 106. Чуб. VII. 383, 388. Рисунокъ: Шух. І. 250. Ум. боденька. Впала боденька з гори. Ном. № 70, стр. 292.
Випит, -ту, м. Разспросъ, допросъ, вывѣдываніе.
Кабзан, -на, м. Ходатай. Желех.
Напра́снонар. 1) Несправедливо. 2) Задорно, дерзко, обижая. 3) Внезапно, скоропостижно. Напрасне умер Іван: уранці робив, а ввечір умер. Камен. у.
Опішілий, -а, -е. Лѣнивый, медлительный. Опішіла служниця. Вх. Зн. 44.
Поброїти, -ро́ю, -їш, гл. = наброїти. Вх. Лем. 451.
Повимітати, -та́ю, -єш, гл. Вымести (во множ.). Левиц. І. 54. Світлоньки повимітай. АД. І. 297.
Позазивати, -ва́ю, -єш, гл. Зазвать (многихъ).
Проґавити, -влю, -виш, гл. Проворонить, прозѣвать.
Сплавляти, -ля́ю, -єш, гл. Сплавлять, сгонять внизъ по теченію.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЛОКШИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.