Забі́г, -гу, м. 1) Набѣгъ. 2) Убѣжище, пристанище. уда́тися в забі́ги до. Убѣжать, укрыться въ. Шляхта позосталася, удавишся в забіги до кріпких своїх фортець. 3) Закатъ снѣжный, скользкая покатость, куда сани съѣзжаютъ. и І казав, не їдь туди, там великі забіги. 4) — чому. Предупрежденіе. 5) мн. Старанія, усилія. Як уже він не підходив до неї, як не підлащувався, то вона на всі його забіги наче й не дивиться.
М'я́ти и мня́ти, -мну, -мнеш, гл. 1) Мять. Не терши, не мнявши, не їсти калача. Я не буду хустиноньки ні терти, ні мняти. 2) Бить. Лягла не клята, встала не мнята. 3) — шкури. Заниматься выдѣлкою кожъ. 4) Не рѣшаться, колебаться. Мне та й мне, — коли не продаси, то так і кажи.
Підплитник, -ка, м. пт. = берегуля.
Полизач, -ча, м. Лизунъ; блюдолизъ.
Полумисок, -ска, м. Родъ глубокой тарелки, неглубокая миска. Да їдять вони калачі з одного полумиска, ой п'ють вони мед-вино з одного кубочка.
Похарчати, -чу́, -чи́ш, гл. Похрипѣть.
Пробачення, -ня, с. Извиненіе, прощеніе. Почав просити в неї пробачення.
Сірман, -на, м. Сѣрый волкъ.
Словутиця, -ці, м. = славута. О, мій Словутицю преславний.
Хварба, -би, ж.
1) = фарба.
2) Кровь (у раненаго звѣря). Показав хварбу вовк. Волкъ раненъ, видны слѣды крови.
