Віхоть, -хтя, м. 1) Мочалка, употребляемая при мытьѣ посуды, утвари и пр. 2) Пучекъ соломы. Віхоть соломи на устілку. Далі трохи присвоєне, стануть палить степи: вийде чоловік у поле, — викреше огню, положить його у солом'яний віхоть, розмаха гарненько та й кине. 3) Горящій клокъ, уносимый вѣтромъ съ пожара. упав віхоть. Случилось несчастье, непріятность. Здається, що сей чоловік буває і крутиться у нас за тим, що дуже поганий віхоть упав, — і він не зна, як перебути сей час. Ум. віхтик.
Змилоститися, -щуся, -стишся, гл. = змилосердитися. Стали тоді люде Бога просить, щоб послав на їх лучче смерть. Тоді Бог змилостився і послав на їх смерть з косою.
Знаскока нар. Наскочивши, налетомъ.
Знатно нар. Замѣтно, видно. Сієї тички не знатно буде, бо билка тонка, не видно буде здалеку.
Мгла, -ли, ж. Мгла. Людей на зеленому полі як мгли: провожають своїх родичів.
Мурча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. = мурмотати. Слухаю я — і борсук у норі мурчить.
Наору́дувати, -дую, -єш, гл. Сдѣлать, устроить, распорядиться.
Плюй, плю́я, м. Плевокъ.
Уцяцьковувати, -вую, -єш, сов. в. уцяцькувати, -кую, -єш, гл. Украшать, украсить. Золотом вцяцьковує палати.
Циновий, -а, -е. Оловянный. Цинова тарілка.
