Долі́ніж нар. Ногами внизъ къ землѣ.
Зато́вмистий, -а, -е. Тупоугольный. Затовмистий клин.
Кудерь, -дря, м. 1) Локонъ, кудря. Употребляется болѣе во мн. кудері и кудрі. Золотою гребіночкою кудрі росчесав. Від роскоші кудрі в'ються, від журби січуться. 2) Самый верхній кудрявый или загнутый конецъ верхушки дерева (употребляется больше въ Ум. формѣ). Ум. кудерець, кудрик, мн. кудерьки, кудречки, кудроньки. Сам верхний конецъ смереки се когутик.... Когутик закривлений се кудрик. Росте деревце тонке-високе, а на вершечку кудеревеньке, а в тім кудерці золоте крісельце. Кудерьки чеше.
Мисте́цький, -а, -е. Мастерской.
Пожед, -жду́, м. Процентъ.
Послати II. Cм. постилати.
Прорубня, -ні, ж. = прорубка = ополонка. Коло прорубні сидять білі голубні.
Регітня, -ні́, ж. Хохотъ, хохотаніе.
Снядіти, -дію, -єш, гл. Плѣсневѣть, покрываться слизью. Сир снядіє. Ця капуста вже посняділа, де там її їсти.
Чепкий, -а, -е. 1) Ловкій, аккуратный.
2) Цѣпкій. Чепкий як рябець. Ум. чепке́нький. Вона в нас чепкенька дівчина.
