Без'язикий, -а, -е. 1) Не имѣющій языка. Без'язика коняка. 2) Нѣмой, безсловесный. І всі у ряд поставали, наче без'язикі. Дружки без'язикі. Шевченко, вийшовши дивом якимся із тиї темноти притоптаної, похилої, без'язикої.
Біяк, -ка, м.
1) Большой молотъ, служащій для пробиванія мельничныхъ каменьевъ, для раскалыванья дерева и пр. Біяком дуби в лісі то-що б'ють.
2) = бияк. Ой біяк черешневий, капиця залізна; як мя попер мужик ціпом, аж мі шкура злізла. Ум. біячок. Ув. біячисько.
Випихач, -ча, м. Выталкивающій, изгоняющій. Старику говорили о его дѣтяхъ: Се твої випихачі: тебе випхнуть з світа, а сами зостануться.
Етно́ґраф, -фа, м. Этнографъ.
Зіпну́ти, -ся. Cм. зіп'ясти, -ся.
Маца́, -ци, ж. Опрѣсноки у евреевъ.
Му́ркіт, -коту, м. Мурлыканье.
Пальчик, -ка, м.
1) Ув. отъ палець.
2) мн. Въ орнаментѣ при раскрашиваніи посуды или печей: три короткія линіи рядомъ.
3) мн. Раст. Geranium sylvaticum.
Понаганяти, -ня́ю, -єш, гл. Нагнать, пригнать, согнать. Коней понаганяли.
Штрикати, -ка́ю, -єш, гл.
1) Колоть, пырять, тыкать. Штрика в усі.
2) Прыгать. Почерез ті колоди він штрикав.
