Висипляти, -ля́ю, -єш, сов. в. виспати, -плю, -пиш, гл.
1) Спать, проспать извѣстное время. День виспать, а ніч у карти програть. Виспав усю ніч.
2) Только сов. в. Пріобрѣсть что спаньемъ. Виспав коваля і бондаря.
Ґерґе́чник, -ка, м. Кусть, кусты крыжовника, Ribes grossularia. Cм. Аґрус.
Ди сокр. диви. А ди-но. Смотри-ка. А ди-но, який нее побіг. Cм. Дивитися.
Зав'я́нути и зав'я́ти, -в'я́ну, -неш, гл. Завянуть, увянуть. Може він таку пісню знає, що як би заспівав, то й волос би зав'яв. Одно зацвіла, а друге зав'яло, навіки зав'яло.
Загарча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Заворчать (о собакѣ). У бур'яні бровко муругий... він на Енея загарчав.
Крюк, -ка, м.
1) Крюкъ. Зачеплені крюком за ребро моталися на шибеницях.
2) Перпендикулярная часть журавля (у колодца), на которой висить ведро.
3) Воронъ. Щоб летіли крюки з поля ляшків-панків їсти. Ум. крючо́к.
Нака́пування, -ня, с. Въ рисункѣ раскрашенныхъ мисок: одиночныя круглыя точки.
Повбезпечувати, -чую, -єш, гл. Обезпечить (о многихъ). Повбезпечували себе... пристановищем.
Погорілище, -ща, с. Пожарище, пепелище.
Потуга, -ги, ж. 1) Сила, мощь. Царство Боже прийде в потузі. Перемогла б нечисту силу ти пречистою потугою своєю. 2) Военная сила, войско. Та підтягай, малий джуро, та попруги стуга, бо буде ж нам, малий джуро, велика потуга. А я ляхів не боюся і гадки не маю, за собою великую потугу я знаю, іще й орду татарськую веду за собою. 2) потугу чути. Предчувствовать бѣду (отъ какой либо силы). Не лай мене, — каже кінь, — як мені не вбиваться (в землю), коли я потугу чую. — Яку ж ти потугу чуєш? — пита хлопець. — А таку: як насипле мати тобі борщу, то ти не їж та за вікно вилий, бо як попоїси, то більш тобі не жить. Ум. потугонька. Десь на свою головоньку потугоньку чую.
