Знати, -знаю, -єш, гл. 1) Знать. Хто ж в світі знає, що Біг гадає! Знаю тебе, хто єси. Десь ви не знаєте любощів ізроду. 2) Видно, замѣтно. Знати, Марусю, знати, в которій вона хаті. З ким стояла, говорила — підківоньки знати. Знати милу по личеньку, що не спала всю ніченьку. 3) Видно. Знать не дуже добачали старі очі. 4) Съ отрицаніемъ. Неизвѣстно. Не знати, щоб то значило. Не знать, де ділось. Чоловік не знать куди і подавсь. Не знать по якому говорять. Се я не знать чого злякалася. Послѣднее выраженіе имѣетъ также значеніе; пустяка испугалась. Выраженія не знати що (чого, чому и пр.), не знати за що — значатъ не только неизвѣстно что, за что, но также имѣютъ смыслъ: ничтожная вещь, маловажная причина, пустякъ, изъ-за пустяка. Чого тобі смутитись не знать чим? Бідкається не знать чим. Не знать за що зазмагались. 5) знай. Будто, какъ будто. Стара верба похилилась над ним, знай та ненька рідна над своїми діточками.
Навміру́ще нар. Ha смерть. Так йому вже навміруще і йшлось.
Надбива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. надби́ти, надіб'ю́, -єш, гл. Надбивать, надбить, отбивать, отбить кусокъ отъ чего-либо.
Общубрати, -раю, -єш, гл. = обскубти. Общубрати чупер.
Падистий, -а́, -е́.? [i][c lightslategray]падиста річка.[/c][/i]
Порозсідатися, -даємося, -єтеся, гл. То-же, что и розсістися, но во множествѣ.
Прорвати, -ся. Cм. проривати, -ся.
Роспужати, -жа́ю, -єш, гл. = роспудити. Да й він мені не звертав, вірні коні роспужав.
У́чий, -а, -е. = Ове́чий.
Ширина, -ни, ж. Платокъ. Вона назад позирнула, шириною замахнула. Ум. ширинка, шири́ночка. Криє Настю ширинкою. Я братіку угожу, шириночку пошию.
