Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

сторжити

Сторжити, -жу, -жи́ш, гл. = сторгувати. Я сторжив коня. Н. Вол. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 210.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СТОРЖИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СТОРЖИТИ"
Брезький, -а, -е. = брезклий 1. Мнж. 176.
Відшпилити Cм. відшпилювати.
Докори́ти Cм. докоряти.
Дроби́нник, -ка, м. 1) Пастухъ гусей. 2) Дворъ и хлѣвъ, гдѣ содержать домашнюю птицу.
Келех и келіх, -ха, м. 1) Чаша церковная. 2) Кубокъ, чара, бокалъ.
Лути́на, -ни, ж. 1) Лубъ. Желех. 2) Прутъ. Угор.
Панонько, -ка, м. Ум. отъ пан.
Повгрузати, -заємо, -єте, гл. Увязнуть; войти въ землю; въѣсться въ тѣло (о многихъ). Хата в того Хоми така, що й вікна в землю повгрузали. Г. Барв. 190. До парубка, аж у його і вірьовки повгрузали в руки. ХС. III. 57.
Попереставляти, -ля́ю, -єш, гл. Переставить (во множествѣ).
Стиранка, -ки, ж. Кушанье = затірка. Вх. Лем. 470. Бив циган циганку за пісну стиранку. Фр. Пр. 29.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СТОРЖИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.