Де́куди нар. Кой-куда, кой-гдѣ. Так усі декуди й розійшлись. Холера декуди викидається.
До́шка, -ки, ж. 1) Доска. Не тра, мати, не тра, мати, попа турбувати: чтирі дошки, сажень землі, то й буду лежати. 2) Родъ скамьи въ водѣ возлѣ берега, на которой женщины моютъ бѣлье и пр. Ой на річці та на дощечці, там дівчина та полощеться. 3) Лопасть руля у плота. Cм. керма. 4) Су́дна до́шка? Пам'ятатиме до нових віників і до судної дошки, покуль аж пороху на очі насиплють. Ум. до́щечка.
Жовто́брюх, -ха, м. 1) Родъ змѣи. 2) пт. Желтая стрепатка, золотой подорожникъ, Emberica citrinella. Ум. жовто́брюшок.
Здиви́тися Cм. здивлятися.
Злити, -ся. Cм. зливати, -ся.
Кукунець, -нця́, м. ? Cм. куконочка.
Кучугура, -ри, ж.
1) Холмъ. Дорога то спускалась у байраки, то обходила кудлаті кучугури. Употребл. во мн. ч. обозначаетъ холмистую мѣстность. На таких кучугурах сів, що ніхто не зайде, не заїде.
2) Куча. Яка кучугура з'їдів, — хоч би на топливо брали. Кучугура й три оберемки (багато).
Нікчемниця, -ці, ж.
1) Ни къ чему негодная вещь; бездѣлица. На шо це воно вам оці наші пісні? Нікчемниця!
2) Негодная, ни къ чему неспособная женщина.
Отетеніти, -ні́ю, -єш, гл. = отетеріти. Побачили на ньому сорочку крадену у нас, спитали — де взяв, а він мовчить, — отетенів.
Утікачка, -ки, ж. Бѣглянка.
