Вавчар, -ра, м. Кличка стараго кота. Ой ти вавціру поганий! (говорится переносно и о человѣкѣ, совершающемъ проказы, наносящемъ ущербъ).
Загрюзи́тися, -жу́ся, -зи́шся, гл. Увязнуть въ грязи. Треба їм десь через дуже калну балку їхати, — вони й загрюзились.
Зала́млювати, -люю, -єш, сов. в. залама́ти, -ма́ю, -єш и заломи́ти, -млю́, -миш, гл. 1) Заламывать, заломить. Заламав білі руки, став собі думати. Молодая дівчинонька заломила руки, чогось мені тяжко-важко да з теї розлуки. Попереду отаман заломить бриль на бакір. заломи́ти чо́ртові ковбасу́. Сдѣлать крюкъ (въ пути). 2) — кого. Взять верхъ надъ кѣмъ, быть лучше кого въ какого либо отношеніи. Всіх дівчат заломила своїм станом і красою. Заломив би козакуванням він і Бинду.
Капама, -ми, ж. Родъ греческаго пирожнаго.
Когутище, -ща, м. Ув. отъ ко́гут.
Крій пред. = край. Ой там моя хаточка крій води.
Нада́ний, -а, -е. Способный къ чему, годный для чего.
Осудок, -дку, м. = осуда. Де вже я тебе без вечері пущу! Щоб собі довічнього осудку досягти. Діти знов напались на батька, щоб ішов до церкви, шоб не робив семг осудку.
Продавальник, -ка, м. Продающій, — такъ называется въ свадебномъ обрядѣ каждый изъ мальчиковъ, который, вмѣстѣ съ братьями невѣсты, будто бы обороняетъ ее отъ жениха и затѣмъ «продаетъ» послѣднему.
Спочив, -ву, м. Отдыхъ. Погоня вставала, мене в тернах на спочиві минала.
