Вихрюватий, -а, -е. 1) Обильный вихрями. Зіма вихрувата.
2) Сокрушає беззаконним буйні глави вихрюваті.
Завину́ти, -ну́, -не́ш, гл. = завити 2. Купи, мати, шовку завинуть головку. Відказала вона, взявши грушу і завинула її в хустку. Знайшла дитину, — ні в віщо завинути.
Лабка, -ки, ж. 1) Ум. отъ ла́ба. 2) Ножка въ ступі. 3) Одинъ изъ двухъ столбиковъ, деревянныхъ или желѣзныхъ, поддерживающихъ на припічку комін въ гуцульской печи. 4) куреча лабка. Раст. Lycopodium.
Парубчиско, -ка, м. Плоховатый парень. Сякий-такий парубчиско, та й той до багачки.
Подіватися, -віємося, -єтеся, гл. Задѣваться (во множествѣ). А коні не знати де подівались.
Прикмечувати, -чую, -єш, гл. = прикмечати. Прикмечує жид, а мовчить.
Прощебетати, -чу́, -чеш, гл. Прощебетать.
Турма 1, -ми, ж. соб. Стадо овецъ. Турма вже йде з поля. Що то в полі за димове?... чи вівчарі турми гонять? Ум. турмонька, турмочка. Овець турмонька.
Хурія, -рії, ж.
1) Мятель. Ні в світі не поїду уночі, як хурія на дворі, бо трохи не наложили головою. На дворі хвижа та хурія.
2) Ругня и драка. Ну вже, діти, ховайте усе, бо батько іде, іще й барана веде, то певно якусь хурію підійме. От лиха година та нещаслива мені з ним: де нап'ється, а усе додому іде.
Цинтір, -ру, м. = цвинтарь.
