Вистачати, -ча́ю, -єш, сов. в. вистачити, -чу, -чиш, гл.
1) Хватать, хватить, стать, быть достаточнымъ. Одних тенет вистачить на дві милі.
2) Доставить, поставить въ достаточномъ количествѣ. Їм.... треба вистачити добре їсти. Таке військо вистачимо, що й кримського хана завоювали б. Хоч невеличкий млин, та, знаєш, чепурненький, раз-по-раз, день-у-день крутивсь і гуркотів і хліба вистачав хазяїну чимало. на всіх не вистачиш. Всѣхъ не удовлетворишь.
Гнилоїдити, -джу, -диш, гл. Скряжничать.
Колоша, -ші, ж. = холоша.
Неприродно нар. Неестественно, ненатурально.
Огняниця, -ці, ж. Свѣтлякъ, Ивановъ червякъ, Lampyris noctiluca.
Палимон, -на, м. Большая палка. Гляди лишень, гадючий сину, щоб я тобі часом палимона не дав.
Пожарня, -ні, ж. Домъ, гдѣ помѣщается пожарная команда.
Розділення, -ня, с. Раздѣленіе. Чи думаєте, що прийшов дати впокій на землі? Ні, глаголю вам, а розділення.
Рукомесниця, -ці, ж.
1) Ремесленница.
2) Мастерица. Та така дівка: сказано — до всякого шитва рукомесниця.
Хвилечний, -а, -е. Волнующійся? Зараз стала злосопротивна хвилечна хвиля на Чорному морю притихати. З Чорного моря хвилешна хвиля уставам.
