Виговоряти, -ря́ю, -єш, гл. = виговорювати. Буде твоя мати мені виговоряти: вставай, невіхно, ти вставай молодая. Як би достаток, то не схотів би цього і виговоряти, а то по неволі уже треба (що має дати на весілля молодий).
Воєводський, -а, -е. Воеводскій.
Гони́тися, -ню́ся, -нишся, гл. 1) = Гнатися 1 и 2. Шось за парень за волом гонився. 2) — з ким. Гнать что. Паші нема, — уже він гонився з телятами на городи. 3) Имѣть случку. 4) — з ро́зумом. Размышлять, раздумывать. Він ся з розумом гонит що́ робити.
Граби́на, -ни, ж. 1) Грабъ, одно дерево. Грабина висока та листом широка. Ой бери, синку, гострий топір та рубай грабину із кореня. 2) соб. Грабовыя деревья. Ліс застилав гори й долини чистою старою дубиною та грабиною. Ум. Граби́нонька. (Только къ 1-му значенію). У полі грабинонька тонка та висока.
Зле́жатися, -жуся, -жишся, гл. Слежаться. Та на що ж тобі, доньку, та зеленії сукні? Та як буде та твій милий та ревнивий, то зеленее суконечко ізлежиться.
Нало́пом нар. Нахально. Налопом увійшли у хату.
Пацючий, -а, -е. 1) Поросячій. 2) Крысій.
Понасторочувати, -чуємо, -єте, гл. Тоже, что и насторочити, но во множествѣ.
Посватати, -таю, -єш, гл. Посватать. Любив же я дівчиноньку, посватали люде, мені молодому пароньки не буде.
Посувом нар. Подвигая, подвигаясь.
