Дак сз. 1) Такъ, да, но. Вада б душа в рай, дак гріхи не пускають. Ой у полі да криниченька, тілько водиця сльозиться, не рад чумак да чумакувати, дак не мусить оплатиться. «Куди ти, вовче, біжиш?» — «До вдови за поросям.»— «У неї ж одно.» — «Дак щоб не було й того.» 2) То, такъ. Оттогді то Варабаш, гетьман молодий, як у кума свого Хмельницького дорогого напитку напився, дак у його і спать повалився. Не ти мені скажеш, дак мати: було б убогої не брати. Дівчино мол Переясловко, поцілуй же мене, моя ластовко! — Дак що ж, дак ну ж, дак поцілую, да у тую губоньку да золотую. «Колядуй, баране!» — «Не вмію, пане.» — Дак лізь у вікно!» — «Дак роги, пане!» 3) Дак же ні. Да нѣтъ же. 4) Як нема́, дак нема́. Нѣтъ какъ нѣтъ. А в неділеньку рано-пораненьку козочки як нема, дак нема.
Зали́шок, -шку, м. Излишекъ. На малу міру сот зо три з залишком.
Зозулин, -на, -не. 1) Кукушкинъ.
2) Раст. а) зозулині рушнички. Listera ovata В. б) — сльози. Listera ovata В. Orchis militaris L. в) — черевички. Раст.? г) — чоботи. Раст. Orchis ustulata.
Курган, -ну, м. Курганъ. Ми підемо косити. То ти, як уже буде готова (каша), вийди на такий-то курган да й зови нас.
Побільшити, -шу́, -ши́ш, гл. Увеличить.
Поцвісти, -ту́, -те́ш, гл.
1) Поцвѣсть нѣкоторое время. Ще тиждень поцвітуть та й зав'януть ваші квітки.
2) Покрыться плѣсенью. Так у хаті вохко, що й хліб поцвів. Баба... така стара, що вже аж поцвіла.
Спинка, -ки, ж. Ум. отъ спина.
Стайка, -ки, ж.
1) Рядъ копенъ хлѣба. Ой у полі жито у стайки ізвито. Не моя жень, це стайка на моїй постаті.
2) Родъ шалаша у гуцульскаго пастуха въ полонинах. То-же, что и застайка.
Уплинути, -ну, -неш, гл. = уплисти. Багато води до моря уплине.
Щебетливість, -вости, ж. Болтливость.
