Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

волока

Волока, -ки, ж. 1) Завязка у лаптей, постоловъ и пр. Котл. Ен. VI. 51. Гол. Од. 67. Шух. I. 121. О. 1862. V. Кух. 37. Наступив йому на волоку од постола. Грин. І. 123. Ув. волочище. Вербовими пастолищами, лозовими волочищами. Грин. ІІІ. 98. 2) Въ нѣкоторыхъ мѣстностяхъ Стародубскаго и Сосницкаго уу. участокъ, на которомъ нажинаютъ отъ 80 до 100 копенъ ржи (слѣдовательно 8 — 10 десятинъ) съ равнымъ количествомъ земли въ другихъ двухъ смѣнахъ съ извѣстной частью сѣнокоса и даже лѣса или заросли называется чверткою, а четыре такихъ чвертки — волокою. (Ефименко).
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 250.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОЛОКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОЛОКА"
Відрубний, -а, -е. 1) Отдѣльный, обособленный. 2) Совершенно отличный, иной. Желех.
Дото́вплювання, -ня, с. Дотискиваніе.
Жартівни́ця, -ці, ж. Шутница.
Засти́гти Cм. застигати.
Покропити Cм. покропляти.
Пороз'язувати, -зую, -єш, гл. = порозв'язувати.
П'ядити, -джу, -диш, гл. 1) Мѣрять п'я́ддю. Вх. Лем. 459. 2) О гусеницѣ геометра: ползти. П'ядит усениця. Вх. Лем. 459. 3) Стремиться, достигать, добиться. Вх. Лем. 459.
Річище, -ща, с. Русло, прежнее русло рѣки. Черк. у. КС. 1885. XI. 538.  
Росхапати Cм. росхапувати.
Сніжниця, -ці, ж. = сніговиця. Морози лютували і сніжницею мело. Млак. 52.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВОЛОКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.