Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

щітити

Щітити, -чу, -тиш, гл. Чесать щеткой пряжу.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 527.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЩІТИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЩІТИТИ"
Ді́ти 2, -ся. Cм. Дівати, -ся.
Жебра́чий, -а, -е. = жебрацький.
Зави́дно нар. Завидно. МВ. ІІ. 158. Завидно, що в шось видно. Ном. № 4803.
Закоха́ти, -ся. Cм. закохувати, -ся.
Кухня, -ні, ж. Кухня. Жаба кричить, верещить, а кухарь на рожні її да кухні тащить. Ном. № 1222. У кухні неначе пекло яке палам). Стор. МПр. 72.
Лю́дки́, -ків, мн. ум. отъ люде.
Пообтісувати, -сую, -єш, гл. Обтесать (во множествѣ). Оці ось дубки пообтісуйте попереду. Харьк. у.
Поперерубувати, -бую, -єш, гл. Перерубить (во множествѣ). Поперерубуй на троє.
Прорізникувати, -ку́ю, -єш, гл. Пробыть мясникомъ.
Тіснісінько нар. Совсѣмъ тѣсно. Шейк.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЩІТИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.