Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

щівник

Щівник, -ка́, м. = щавій. Вх. Пч. І. 12.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 527.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЩІВНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЩІВНИК"
Войовниця, -ці ж Воительница. Камилла страшна войовниця і знахурка, і чарівниця. Котл. Ен. IV. 71.
Нао́дшибі нар. Въ сторонѣ, особнякомъ.
Ниць I нар. Ниць, ничкомъ. Він так ниць і гепнувся. Мнж. 131.
Осонь, -ни, ж. = осоння.
Пелюха, -хи, ж. Пеленка. Вх. Уг. 258.
Повилічувати, -чую, -єш, гл. 1) Вылѣчить (многихъ). 2) Высчитать (во множествѣ).  
Повручати, -ча́ю, -єш, гл. Поручить (многихъ). Нащо ж ви, таточку, сиріт накидали і кому ж ви їх повручали? Мил. 186.
Прашовиння, -ня, с. Полотье, мотыженье.
Худий, -а, -е. 1) Худой, тощій. Поки гладкий схудне, то худий здохне. Ном. № 5678. 2) Худой, дурной. На козака худа слава, що робить не вміє. Н. п. Ум. худенький, худесенький.
Царіград, -ду, м. Константинополь, Царьградъ. Червоного вина з Царіграду відер з троє у барилі. Шевч. 116.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЩІВНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.