Забаря́ти, -ря́ю, -єш, сов. в. забари́ти, -рю́, -риш, гл. Замедлять, замедлить, задерживать, задержать. То у Івасечка ласкавий панотченько, забарив нас ласкавими словами. Жидам довжок забарила.
Забузува́ти, -зу́ю, -єш, гл. Забить, заполнить, засыпать, залѣпить сыпучимъ тѣломъ, грязью. Борода йому забузована снігом. Банька скляна, та забузована, та й не видко, що у їй.
За́мітник, -ка, м. Отрубленный древесный стволъ длиною около пяти саж.
Заперцюва́ти, -цю́ю, -єш
Лесь = єсь, єси. (2-е лицо наст. вр. отъ гл. бути). Дівча, дівча, вода чиста, лем ти сама єсь нечиста: юж лесь сім мужів мала, а зо жадним шлюб не брала; сім лесь хлопців породила, ні єдному ксту не дала. — Кед лесь хлоп, то не гварь мі то! Кед лесь Бог, — отпусть мі то!
Послабати, -ба́ю, -єш, гл. Ослабѣвать, терять прочность, расшатываться. Дно у бербениці послабає.
Проголовувати, -вую, -єш, гл. Пробыть головой извѣстное время.
Розшрубуватися, -буюся, -єшся, гл. Развинтиться.
Смалець, -льцю, м. Стопленный птичій жиръ, стопленное свиное сало.
Тринчик, -ка, м. Названіе трехъ взятокъ при игрѣ въ хва́льку.
