Годувати, -дую, -єш, гл.
1) Кормить. Багач ся дивує, чим убогий діти годує. Вовка ноги годують.
2) Пропитывать, вскармливать. Тяжко дітей годувати у безверхій хаті. Не на теє, козаченьку, дочку годувала, щоб з тобою пройдисвітом гуляти пускала.
3) Откармливать. Годують на сало.
4) Пребывать, проживать въ теченіе года.
Долуба́тися, -баюся, -єшся, гл. = довбатися, длубатися.
Забала́куватися, -куюся, -єшся с. в. забала́катися, -каюся, -єшся,, гл. 1) Заговариваться, заговориться, долго проговорить. Якось у полі ми зострілись та й забалакались. 2) Только несов. в.: заговариваться, бредить. Далі уже став забалакуваться і драться на стіну.
Злітце, -ця, Ум. отъ злото.
Лука́вство, -ва, с. Лукавство, коварство. В моїх словах не знайдете лукавства.
Навишу́кувати, -кую, -єш, гл. Выискать (многое).
Повідскакувати, -куємо, -єте, гл. Отскочить (во множествѣ).
Сноза, -зи ж., преимущ. во мн. ч. снози.
1) Въ ульѣ: тоненькія палочки для поддерживанія сотовъ.
2) Часть плуга. Тепер моя головонька в тузі, що поламались всі снозоньки в плузі.
3) Поперечныя связи 4-хъ жердей, составляющихъ остовъ плетеной дымовой трубы.
4) Небольшой дубовый колышекъ, которымъ соединяются концы лопаток въ однобортномъ колесѣ водяной мельницы. Ум. снізка.
Ціпа-ціпа, меж. = ціп 2.
Шепотати, -чу́, -чеш, гл. = шептати. Гай шепоче, гнуться лози.
