Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

самоцвітний

Самоцвітний, -а, -е. Самоцвѣтный, драгоцѣнный; переносно: прекрасный по своимъ природнымъ качествамъ. Буйно проросла та самоцвітна мова. К. ХП. 116.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 101.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "САМОЦВІТНИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "САМОЦВІТНИЙ"
Випорхати, -хаю, -єш, гл. Порошить. Чорна хмара виступає, дрібний дощик викрапає, білий сніжок випорхає, бурлак ніжки піднімає. Мет. 464.
Гамбарня, -ні, ж. = тарбарня. Кору з дуба пообдирано і забрано до гамбарні... Ото де шкури чинять, то й гамбарня зветься. Кіевск. у.
Гаятися, -юся, -єшся, гл. Медлить, мѣшкать. Рудч. Чп. 246. Ой на, сину, коника — не гайся, щоб ти 'д того війська не зостався. Лис.
Дупча́стий, -а, -е. = дуплинастий. Стояв дуб дупчастий. Мнж. 151.
Загінча́й, -ча́я, м. = погонич (при плугѣ). Вх. Зн. 18.
Мала́та, -ти, ж. = кулеша. Вх. Уг. 251.
Позад нар. Позади. Пливе позад завзятий Гамалія. Шевч. 61.
Середульший, -а, -е. Средній. АД. І. 108. Озоветься менший до середульшого, середульший до старшого. Чуб. V. 847.
Уюковий, -а, -е. Вьючный. Уюкові коні. Вас. 210.
Шупнути, -пну, -неш, гл. Ударить. Шупнув кулаком. Вх. Лем. 486.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова САМОЦВІТНИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.