Апо́стол, -ла, м. 1) Апостолъ, одинъ изъ двѣнадцати учениковъ Христовыхъ. Учеників назвав апостолами. І посходились апостоли до Ісуса. Подибує він раз янгола, ци апостола. 2) Учитель, провозвѣстникъ истины. І день іде, і ніч іде і, голову схопивши в руки, дивуєшся, чому не йде апостол правди і науки. 3) Книга дѣяній и посланій св. апостоловъ. То було по великих празниках народ приходив до Дороша, неначе до церкви, от він і читав їм Євангелію, Апостола і Псалтирь.
Волосяниця, -ці, ж. Власяница. Замість чернечої волосяниці надів сталеву ковану тканину.
Невірний, -а, -е. 1) Недовѣрчивый. Ой ти, невірний-невірниченько, не віриш мені й мому личеньку.
2) Невѣрный, не заслуживающій довѣрія, измѣнчивый. З невірною дружиною куди піду, то загину.
3) Невѣрующій. Невірний гірш жида або турка.
4) Невѣрный, не христіанинъ.
5) Плохой, дурной.
6) Худой, болѣзненный. Сухий, невірний, як шкелет. Ум. невірне́нький. Перше було ходить у невірненькій свиточці, а тепер вже на йому жупан.
Обрамка, -ки, ж. = облямівка.
Поздавати, -даю, -єш, гл. Сдать (во множествѣ). Поздавали хлопців у некрути.
Понащулювати, -люю, -єш, гл. Насторожить (во множествѣ). Коні понащулювали вуха.
Прадідівщина, -ни, ж. Наслѣдство, доставшееся отъ прадѣда.
Сплести, -ся. Cм. сплітати, -ся.
Хапка, -ки, ж. Западня, ловушка.
Чистняк, -ку, м. Раст. Stachus recta L. Cм. чистець.
