Бурлити, -лю, -лиш, гл. Бурлить. Чути — щось гуде клекоче, бурлить страшніше самого грому.
Гордівни́к, -ка́, м. Гордый человѣкъ, гордецъ. Сумує собі гордівник мовчки.
Гребеню́к, -ка́, м. = Гребелюк.
Жах, -ху, м. Ужасъ, страхъ. Тоді латинців жах напав: утратили і дух, і силу, побігли, хто куди попав. Стара мати сливе що стратила розум з горенька та з жаху, з ляку.
Зубцьований, -а, -е. Имѣющій зубчатый орнамента.
Колосок, -ска́, м. Ум. отъ ко́лос. В того доля ходить полем, колоски збирає.
2) Родъ орнаментики въ видѣ колоса.
Пісникати, -каю, -єш, гл. Постничать.
Пришлість, -лости, ж. Будущее, будущность.
Рятунок, -нку, м. Спасеніе. На тім світі пани рятунку не мають. Ах там молод козак потопає: просить він рятунку.
Скоритися, -рю́ся, -ришся, гл. Покориться.
