Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

самоцвіт

Самоцвіт, -ту, м. Самоцвѣтъ, драгоцѣнный камень. Була убрана на весіллі в жемчузі, в дукачах і самоцвітах. Стор. І. 34. Переносно: вообще что-либо прекрасное по своимъ природнымъ качествамъ. (Українська мова) зоставила багато свого самоцвіту в польській словесності. К. ХП. 116.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 101.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "САМОЦВІТ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "САМОЦВІТ"
Заволо́ка, -ки, об. 1) Захожій изъ чужой страны, бродяга чужестранный. Горе мені на чужині: зовуть мене заволокою. Чуб. V. 198. 2) Бревно, которымъ закладываютъ въ плотинѣ прорванное мѣсто, чтобы успѣшнѣе его задѣлать. Міусск. окр.
Зами́нка, -ки, ж. 1) Мука или отруби, разведенные съ водой для корма домашнихъ животныхъ. Вх. Зн. 19. Желех. 2) = замняток. Вх. Зн. 19.
Заржа́ти, -жу́, -же́ш, гл. Заржать. Ой заржи, вороний коню, та під круту гору йдучи. Мет. 55.
Зганьби́ти, -блю́, -би́ш, гл. Опозорить, обезчестить, осрамить.
Пазати, -заю, -єш, гл.коло кого. Возиться съ чѣмъ, кѣмъ, хлопотать, заботиться о чемъ, комъ, досматривать что, беречь. Чоловік і батько лежать хворі, а ти все коло їх пазаєш. Волч. у.
Підбілити Cм. підбілювати.
Повієчка, -ки, ж. Ум. отъ повійка.
Потребизна, -ни, ж. Потребность, нужда Хто мав при собі гроші, складав у громадську скарбовню на народні потребизни. О. 1862. III. 25.
Рукавичник, -ка, м. Перчаточникъ.  
Тернути, -ну́, -не́ш, гл. Одн. в. отъ терти. Тернуть.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова САМОЦВІТ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.