Вибігати Ii, -гаю, -єш, сов. в. вибігти, -біжу, -жиш, гл.
1) Выбѣгать, выбѣжать. Ой вибіг татарин старий бородатий... Вибіг того козаченька доганяти.
2) Уходить, уйти, вылиться (о жидкости). Що з горшка вибіжить, то не позбіраєш.
Завіта́ти, -та́ю, -єш, гл. Посѣтить, зайти. Люде, бачивши, що вони нікуди не завітають, також одступились од них.
Зага́вкати, -каю, -єш, гл. Залаять. Собаки де-де по Вільшані загавкають.
Насі́нний, -а, -е. Сѣменной, сѣменистый.
Перегорожа, -жі, ж. Изгородь, передѣляющая дворъ огородъ и т. п. на части.
Позачісувати, -сую, -єш, гл. Зачесать (во множествѣ). Чорні кудрі позачісувані.
Похідній, -я, -є. Походный.
Сухішати, -шаю, -єш, гл. Дѣлаться суше.
Ударувати, -рую, -єш, гл. Подарить. Де твої кіснички подівав? Чи в гай, чи в Дунай покидав, чи заніс до міста та продав, чи молодшій сестриці вдарував.
Умлівати, -ваю, -єш, сов. в. умліти, -лію, -єш, гл. 1) Млѣть, обомлѣвать, обомлѣть. Не бачила сова сокола: як уздріла, аж умліли. Як уздріла Ганнусенька, на ніженьках вмліла. А в козака серце умліває, а в дівчини — кров'ю окипає. З жалю умліває. З голоду вмліває. 2) = упрівати 2. Борщ умлів уже добре.
