Запали́ти, -ся. Cм. запалювати, -ся.
Їхати, -їду, -деш, гл. Ѣхать. Хто їде, той не йде, хто робить, — не гуляє. Сивим конем їде. Їхав верхи пан хорунжий. Така зіма, що не знаєш, чи возом, чи саньми їхати. Спершу машиною їхати, а далі вже кіньми до села. Морем три дні їхали.
Пожовтити, -вчу, -тиш, гл. Пожелтить.
Позіходитися, -димося, -дитеся, гл. Сойтись. А тим часом позіходилось народу вже чимало.
Приплітати, -та́ю, -єш, сов. в. приплести, -плету́, -те́ш, гл. Приплетать, приплесть. Ой там моя хатонька край води з високого дерева лободи. — А я ж к тому сінечки приплету з високого дерева черету.
Ретяз, -за, ретязь, -зя, м.
1) Цѣпь, цѣпочка. А де ретяз — коня припясти? Ведмідь на ретязі товсто реве. Не рвивя, як собака на ретязі. Держить хорта на ретязі.
2) Родъ прямолинейная шитья на рубахахъ. Ум. ретязок. На тім поясі жовті ретязки, на тих ремизках золоті ключі. Перед образами на срібному ретязку висіла срібна лампадка.
Савити, -влю, -виш, гл. Праздновать день св. Саввы. Було не савити, не варварити, ні амбросити, але куделю було кундосити.
Сталувати, -лую, -єш, гл. = знехтувати 1. Сталував одежу.
Улюблений, -а, -е. Любимый, возлюбленный. Пані моя, пані моя, пані влюбленая.
Хекнути, -ну, -неш, гл. Вскрикнуть съ звукомъ хе, хек — при ударѣ, напр. Я, каже, добре йому дав, він аж хекнув.
