Відполовинити, -ню, -ниш, гл. Взять чего половину. Хазяйко, дай на онучі! — Не дає.... Я найшов драночку, одполовинив собі, взяв, а то їй на пелюшки покинув.
Горду́н, -на́, м. Гордецъ. Козак не гордун, що оборве, то й в кавдун.
Ґалаґа́н, -на, м. 1) Искра, головня. Ще ж не згасло ґалаґаном козацькеє сонце. 2) Большой мѣдный горшокъ. 3) Старинная мѣдная монета въ 4 крейцера. Вообще мѣдная монета. У Марка тілько грошей, шо ним ліку не знати: два слупа золота, два слупа деяментів, а три срібла, а ціла гора ґалаґанів. 4) Икра изъ бѣлой рыбы. 5) Поплавокъ въ рыболовныхъ сѣтяхъ.
Джи́гати, -гаю, -єш, одн. в. джигну́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Хлестать, хлестнуть, ударять, ударить розгами. 2) Кусать, куснуть (о насѣкомыхъ).
Запітні́лий, -а, -е. Вспотѣвшій.
Зарю́мати, -маю, -єш, гл. = зарумати. Сама сіла задумала, карі очі зарюмала.
Зрадник, -ка, м. Измѣнникъ, предатель. Вибрав Юду Іскариоцького, що стався зрадником.
Лісови́к, -ка, м. 1) Житель лѣсовъ. Може він поїхав до казаків-лісовиків. 2) Лѣсникъ, лѣсной сторожъ. Скіпається до лісовика: нащо ти мою корову заняв? вона не була в шкоді. 3) Лѣшій.
Повходити, -димо, -дите, гл. Войти (о многихъ). От вони повходили в хату.
Хавтурник, -ка, м.
1) Взяточникъ.
2) О духовенствѣ: берущій поборы натурой.
