Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

побігайка

Побігайка, -ки, ж. Вѣчно бѣгающая изъ дому. Мабуть уже кудись майнула побігайка. Мир. ХРВ. 114.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 202.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОБІГАЙКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОБІГАЙКА"
Ара́пський, -а, -е. 1) Арабскій. 2) Негритянскій.
Відзолювати, -люю, -єш, сов. в. відзолити, -лю, -лиш, гл. 1) Щелочить, выщелочить (бѣлье). 2) Бранить, выбранить. Так його, так!... одзоліть його! Мир. Пов. II. 62.
Воробчиха, -хи, ж. = воробиця. Желех.
Гардовина, -ни, ж. = гордовина. ЗЮЗО. І. 141.
За́парі, -рів, м. мн. = зашпори. Запарі в пальці зайшли. Желех.
Попереціловувати, -вую, -єш, гл. Перецѣловать (во множествѣ).
Похмуро нар. Угрюмо. Якось похмуро озирались вони. Стор. МПр. 50.
Почвалати, -ла́ю, -єш, гл. Пойти, побресть. До дому почвалав. Котл. Ен. VI. 45. До річки почвалав. Греб. 385.
Пробуркати, -ся. Cм. пробуркувати, -ся.
Пуць! меж., выражающее моментъ паденія, бухъ! Дивлюсь воно (вороненя) угору полетіло да й пуць на шию барану. Греб. 381. (П'яний) пуць на землю. Мир. ХРВ. 199. Пуць з неба! ось і ми, коли вам треба. Чуб. І. 248. А воно пуць з рук. Черк. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОБІГАЙКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.