Бурхати, -хаю, -єш, гл.
1) Порывисто дуть (о вѣтрѣ), сильно волноваться (о водѣ), бушевать. Великі хвилі піднялись і вітри зачали бурхати. Море.... реве да бурхає.
2) Бросать, швырять. Високі хвилі закипіли, суденце стали вверх бурхать. Там Дем'ян копа, тільки голову вже видно з ями, бурха землею.
3) Вырываться, вылетать (о водѣ, дымѣ и пр.) Загорівся Господь гнівом, з ніздер дим бурхає.
Венберь, -рю, м. = имберь. Несу перчику, венберю на сюю любу вечерю.
Зникати, -ка́ю, -єш, сов. в. зник(ну)ти, -ну, -неш, гл. Исчезать, исчезнуть, пропадать, пропасть. Що гинуть без сліду, що мов сон зникають. Щоб ти не зросло більше — таке і зникло. Удень її не бачили: робила при панії, а ввечері знов зникла. Не знала, чого й куди Василь її дівався; чи на довго він зник; чи вернеться і коли ще то буде. І в той час скирти і клуня зайнялись і зорі зникли.
Комперя, -рі, ж. и компір, -ра, м. = конферя.
Лантуховатий, -а, -е. Мѣшковатый, неповоротливый. Ото ще Андрій лантуховатий!
Лапанчик, -ка, м. Заяцъ (въ сказкѣ). Хто-хто в цій рукавичці? — Мишка-скряботушка, жабка-скрекотушка, зайчик-лапанчик, лисичка-сестричка, вовчик-братік.
Оманювати, -нюю, -єш, сов. в. омани — ти, -ню́, -ниш, гл.
1) Обманывать, обмануть, надуть.
2) Обольщать, обольстить, очаровать.
Пинити, -ню, -ниш, гл. Мѣшать, препятствовать.
Приятно нар.
1) Благопріятно.
2) Любезно, мило, привѣтливо.
3) Прилично. Надіть чумарку: до пана йти приятніш.
Товпига, -ги, об. Толстый, неуклюжій человѣкъ. А вже товпига і та.
