Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

пеня

Пеня, -ні́, ж. 1) Напасть, бѣда. По п'ятінках заробляла, щоб шовкову хустку придбати та сю пеню звязати. Тепер на тебе пеня напала, що не всіх пов'язала. Кв. Така нам лучилася пеня! Як на ту пеню і шати приходять. Оце пеня! 2) Придира, привязчивый человѣкъ. Пеня московська. Чуб. І. 267. 3) мати на пеню. Имѣть причину для ссоры. Я з тобою не маю нічого на пеню. Ном. 4) пеню волокти на кого. Обвинять напрасно, взводить на кого что. Хиба я буду на себе пеню волокти.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 106.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПЕНЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПЕНЯ"
Аже́ = Адже. Аже ти не забув, Трохиме... О. 1861. V. Ніс. 66. Аже ж і в тебе, тривай, була мати: не вовчиця тебе на світ породила. К. ЧР. 246.
Бахтати, -таю, -єш, гл. Буйно рости. Подольск. г.
Бланяр, -ра, м. = скляр. Вх. Лем. 392.
Ди́бці, -ців, ж. мн. ум. отъ диби.
Доконе́чний, -а, -е. Обязательный, непремѣнный.
Листико́вий, -а, -е. Изъ листьевъ. Їхав козак морковий, коник бураковий, а шепочка з лопуха, кунтуш листиковий. Kolb. І. 144.
Оврашок, -шка, м. Ум. отъ оврах.
Оцілок, -лку, м. = кресало. Вх. Уг. 256.
Скарбець, -бця, м. Зарытая въ землю посуда (горшокъ, кувшинъ, котелокъ съ деньгами). Вміраючи казав у пущі викопати під дубом два скарбці з грошима. МВ. І. 65.
Хилкий, -а, -е. Гибкій, легко нагибающійся. Хилку лозинку і снігирь зігне. Ком. Пр. № 773.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПЕНЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.