Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

пензель

Пензель, -зля, м. 1) Кисть (у живописцевъ). Левиц. Пов. 217. Дістав палітру з красками і пензель. Кв. 2) = щітка, которой бѣлятъ стѣны. Черниг. у. Ум. пензлик.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 106.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПЕНЗЕЛЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПЕНЗЕЛЬ"
Бутик, -ка, м. Ум. отъ бут.
Держа́вець, -вця, м. Помѣщикъ; владѣтель. Хата, 135. Городова ж козацька старши́на за коронного гетьмана, за старост, за державців і їх намісників і орандарів руку тягла. К. ЧР. 10.
Дібровний, -а, -е. Дубравный, относящійся къ дубравѣ.
Нівроку нар. Не сглазить бы. Бач як поправивсь, нівроку йому.
Торок II, (ку?), м. Небольшой плотъ изъ 3 — 4 бревенъ; на торки разбивается большой плотъ и пригоняется къ берегу. Мнж. 193.
Трачарь, -ря, м. = трач 1. Хотин. у.
Убраний, -а, -е. Одѣтый.
Удлище, -ща, е = вудлище.
Узяхарь, -ря, м. Тотъ, который беретъ. Коли дахарь, будеш і взяхарь. Ном. № 10650.
Чабала меж. = цабе. Бессараб.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПЕНЗЕЛЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.