Городо́чок, -чка, м. Ум. отъ го́род.
Лупи́ти, -плю́, -пиш, гл. 1) Лупить, обдирать, сдирать кожу (съ животнаго), скорлупу (съ яйца), шелуху, корку (съ плода), кору (дерева) и пр. Лупити смереку. Чи ти ж, мати, та гарбуз лупиш? 2) Высиживать (о насѣдкахъ). Щоб квочки сідали й лупили курчат. 3) Драть, обдирать, грабить. Що ступить, то лупить. 4) Ѣсть, жрать, убирать, уписывать. Бублики лупить, як хто купить. Лупить, аж ніс гайдука скачеть. 5) Скоро говорить, читать, бѣгать. Що кому рупить, той про те й лупить.
Мідя́рня, -ні, ж. Мастерская мѣдныхъ издѣлій.
Му́ринка, -ки, ж. Мавританка.
Побовтатися, -таюся, -єшся, гл. Поплескаться въ водѣ. Побовталась дитина в воді і повеселішала.
Сірий, -а, -е. 1) Сѣрый. Дівчинонько, сіра утко! Сіра свита.
2) сіре зілля. Раст. Trifolium repens L. Ум. сіренький, сіресенький.
Тетюха, -хи, ж. Лихорадка, febris. Най тя бере зла тетюха, таки будеш коротюха.
Хверт, -та, м. Названіе буквы ф. Хвертом по під боки взявся. а ну до хве́рта! Существовало обыкновеніе: когда кто-либо изъ дѣтей позволить себѣ въ присутствіи другихъ испустить вѣтры, на притолкѣ у дверей писалась мѣломъ буква ф (иногда и крестъ), провинившійся поднимался за уши и долженъ былъ цѣловать написанное. Это и называлось: тягти до хверта. Ум. хве́ртик. Cм. фертик.
Чезнути, -ну, -неш, гл. Исчезать.
Чиньба, -би, ж.
1) Вычинка, выдѣлка. Цей ремінь не хлібної чиньби, а кермецької. Шкурка за Чиньбу не стане.
2) Трепка. Дав йому доброї чиньби.
