Журли́вий, -а, -е. 1) Склонный къ печали, часто грустящій. Я собі вдалася журлива, а Параска ніколи не зажуриться, все регочеться. 2) Печальный, грустный. А Настя йде біла як хустка, ні журлива, ні весела, — от мов з каменю. 3) Заботливый, постоянно заботящійся. Гей не журливая та не клопотливая бурлацькая голова! Куди гляну, подивлюся: все чужая чужина.
Звитя́жство, -ва, с. Побѣда, одолѣніе.
Котора, -ри, ж. Ссора, раздоръ; обида. котору завдавати. Обижать, оскорблять.
Кудель, -лі, ж. = куделя. Очі як небо сині, а коса як кудель.
Недаленний, -а, -е. Недалекій, ближайшій. Доїздимо до шинку недаленного, — гульк, аж там чоловік завісився.
Осторога, -ги, ж. Предостережете.
Оттодішній, -ня, -нє Тогдашній, вотъ тогда бывшій.
Химерниця, -ці, ж. Чудачка, странная женщина.
Хідка, -ки, ж.? Похожано, поброжано коло хідки — стежки.
Чубелів, -лова, м. Родъ стоячаго боченка для пива.
