Верховодити, -джу, -диш, гл. Командовать, заправлять, начальствовать. Коли я змій, а ти прозмій, так ти над нами будеш верховодить. А над усіма був найстарший мармалка: він уже всіма верховодив. З громади кпили, хлопців били та верховодили в селі.
Зава́рювати, -рюю, -єш, сов. в. завари́ти, -рю́, -риш, гл. 1) Заваривать, заварить. Варвара заварить, а Сава засолить. 2) Печь, запечь (о боли). Що це, сестро, да й за пиво, поло серця заварила. 3) — со́няшниці. Ставить, поставить сухія банки при боляхъ живота. Вона й язичок підняти, і соняшниці заварити, ось така то вона.
Мача́, -чати, с. Зернышко мака. було того як манат. Было очень много.
Мени́ни, -ни́н, ж. мн. Именины. У пана менини.
Міни́тися, -ню́ся, -нишся, гл. 1) Измѣняться, перемѣняться. День минав мінивсь на вечір. . Тут я став мінитися... вже в мене (вовкулаки) і шкура вовча виросла. Ой має воно (серце) чого ся мінити. Голова болить, аж світ мені міниться. Сердиться, аж міниться. Аж іскри з очей скакнули, на лиці міниться. 2) Затмѣваться, меркнуть. Міниться сонце, місяць. Як сонце міниться, — не можна на його дивитись: очі болітимуть. Ой учора ізвечора, як місяць мінився, ішов Яким до вдівоньки, а сусід дивився. Мов сонечко праведне тоді мінилося.
Невдачий, -а, -е. = невдалий. Ледача невістка, ледача, та й до роботи невдача.
Повтоптувати, -тую, -єш, гл.
1) Утоптать (во множествѣ). Бач, які стежки повтоптували, через город ходячи.
2) Втоптать (во множествѣ).
Поздирати, -ра́ю, -єш, гл. Содрать (во множествѣ). І який то дурень поздирав кору з дерева.
Пристрітельний, -а, -е. = пристрітний.
Цямбати, -баю, -єш, гл. Дергать.
